Кухарю мій любий!

Моє сонечко вже спить… А я й досі вештаюсь квартирою. Не спиться. Завтра ж 8-ме березня, вірніше вже сьогодні! Не знаю, як хто, а я не вмію вибирати подарунки, і досі оце мучаюсь.
А по крамницям вештатись — ну не чоловіча то справа. Треба так — щоб вирішив, прийшов, побачив і купив. А ось із рішенням — проблемка. Квіти? Ну, звісно. А окрім них — що? Парфуми? Так можу не вгадати із запахом — це дуже особиста річ, якщо вірити жінкам. Каблучка? На день народження подарував. Цукерки — банально. Та й не любить вона солодощів, увесь час про фігуру турбується. Хочеться щось зробити самому, щоб здивувати її. А боюсь, що буде як торік — надумав приготувати вечерю, і наче усе ж робив так, як вичитав у рецепті на якомусь сайті (от їх зараз розвелось!). Мовляв, що я — не мужик, щоб із якоюсь куркою фаршированою не впоратися! А результат… Словом, курку, вірніш, те, що від неї лишилось, навіть собака відмовився їсти, квартиру довелося провітрювати два дні, а духовку відмивати тиждень. Вже не кажу про те, що колеги потім на роботі цікавились, чи не підробляю я, бува, пожежником. А кохана тільки зітхнула: „Кухарю ти мій!..” І після цього чомусь навідріз відмовляється від будь-яких спроб допомогти їй на кухні. Стоп, про що це я?.. Так, подарунки… Подарунки… Може, в Інтернеті пошукати якихось порад (оце дожився!)? О, а хто комп‘ютер не вимкнув? І сторінки не позакривав? А, от чому Оленка так таємниче посміхалась, сидячи перед монітором. Добре, подивимось хоч, що тут у нас… Сторінка „ГРАНД-МАРКЕТу”? Нічого собі! З яких це пір черкаські супермаркети у мережі прописались? І що ж тут пишуть? О, куріпки у продажу? Цікаво, досі не куштував… І рецепти приготування… Хоча ні, готувати я, певне, не буду. Так їх же можна купити вже готовими — причому, тільки від читання рецептів слинка котиться. Ідея! Все, головна страва святкової вечері забезпечена — і смачно, і поживно. А який сюрприз буде! Так-так-так, а що ще тут можна подивитись? Модне взуття? А раптом з розміром не вгадаю, або фасоном? Стоп, та я ж можу потихеньку взяти котрусь із пари її туфель — а решту у продавців розпитаю. Все, нарешті! Боже, який я молодець, так усе придумав!
…Не повірите, це певно, було краще з усіх свят, які ми провели разом — хоча зранку мені й довелось похитрувати. Зірвався о дев‘ятій — добре, що субота! — і одразу у „ГРАНД-МАРКЕТ” на Митниці. Перед куріпками, правда, трохи розгубився — не знав, які ж них смачніші. Та то дрібниці. Біля винних стелажів не блукав — бо одразу дівчина-консультант, ще я не встиг і рота розкрити, запропонувала мені …(марку вина…). Та найбільше я турбувався через черевики. Хоч виявилось — даремно. Милі продавщиці із крамниці на другому поверсі торгового центру швидко підібрали пару і по сезону і по фасону. А як Оленці вони сподобались — таке враження, неначе у неї досі взагалі взуття не було. Ну, це дрібниці. Головне, що мені цього разу вдалося розіграти все так, ніби я сам куріпок приготував. І скільки ж любові і теплоти було у голосі коханої, коли вона промовила: „Кухарю мій любий!